Беньямін ВЕРБИЧ: "Моїм партнерам по "Динамо" пощастило, бо знайшлося багато добровольців, які пішли на фронт, тож футболістів не мобілізували"

Вінгер «Левадіакоса» Беньямин Вербич згадав початок повномасштабного вторгнення.

«Щоразу, коли згадую ті моменти, мене проймає тремтіння. Ти змушений залишити свій дім з одного дня на інший. Забираєш лише дитину й кілька найнеобхідніших речей, сідаєш у машину – і рятуєшся. Ти не знаєш, що станеться далі.

Ми не звикли до таких ситуацій. Люди нам казали, що росіяни наступають з одного боку чи з іншого. Ми виходили на дорогу й не знали, що нас там чекає, що може впасти нам на голову. Перші дні війни були дуже важкими. Я насамперед боявся за свою дитину, а вже потім – за себе. На щастя, знайшлися люди, які були готові допомогти, і нам вдалося втекти.

Це було дуже важко. Моїм партнерам по «Динамо» пощастило, бо знайшлося багато добровольців, які пішли на фронт, тож футболістів з команди не мобілізували. Але з іншого боку – забрали лікаря. Він мав іти допомагати, не міг відмовитись.

Найстрашніше для мене було те, що сім’ї моїх товаришів змушені були залишити свої домівки. Як ти скажеш це, наприклад, бабусі? Мої партнери дуже страждали, втрачали рідних. Нам казали, що все скоро закінчиться, але рішення й досі не знайдено. Це неймовірно.

Мені здається, що це було лише вчора. Я досі спілкуюся з друзями, які там грають. Їхні матчі іноді переносять або переривають через повітряні тривоги. Усі мусять бігти до укриттів. Але, як я вже казав, з часом звикаєш до всього», – сказав Вербич.